ЗОЛОТИЙ ЛЕВ

То не хмари, не люті сніги

Налетіли уже в котрий раз -

Споконвічні наші вороги

Йдуть у гості до нас.

Треба їм нашу землю і хліб,

Хочуть випити воду і кров,

Ми ж збороли вже сотні хворіб

Й цю поборемо знов !

ПРИСПІВ.

Там, де неба блакить,

Золотий Лев по небу летить .

Не згине наш рід на Землі :

Золотий лев на синьому тлі.

Ми звойовані були не раз,

Та щораз піднімались з колін.

Знали ми, що настане наш час -

Ми постанем з руїн.

Наша сила у нашій землі,

Бог нас любить за віру і труд,

Ми свого майбуття ковалі

Й ворогам - страшний суд.

ПРИСПІВ.

Гей, гуртуймося Захід і Схід

Нам на радість й назло ворогам.

Ми ж - великий , могутній нарід,

Час єднатися нам !

 НА ПОЧАТОК

ОЙ, НЕ ГНИСЯ, НЕ ХИЛИСЯ...

(слова Осипа Маковея)

Ой, не гнися, не хилися,

Явороньку зелененький,

Не журися, не гризися,

Козаченьку молоденький.

Як не хоче твоя мати

Мене звати синовою,

То без шлюбу i без хати

Проживемо зо собою.

А не дасть нам вража сила

I розiрве-переможе,

То з"єднає нас могила

I тисове злучить ложе.

Ой, тисове ложе тоє,

Ой, тисовоє, тисове,

Де судилось нам з тобою

Вести тихiї розмови...

НА ПОЧАТОК

ДИЯВОЛУ- ХРЕСТ, А ВОРОГУ-ШАБЛЯ !

Вдiнемо шаблi,

Осiдлаєм вороних,

На своїй землi

Не прожити нам без них,

Крикнем вiтру :"Гей,

Нумо нас наздожени,

I своїх дiтей

В смертний час оборони".

Приспiв:

Дияволу-хрест,а ворогу-шабля,

Впала в чашу терпiння вже остання крапля,

Дияволу-хрест, а ворогу-меч,

Геть басурманську, геть голову з плеч !

Нашi матерi овдовiли вже давно,

Й матерям наших дiтей те ж саме суджено:

Блискають в степу неприятеля списи,

Боже мiй, мене вiд смертi лютої спаси!

...Вийдем на зорi, попереду - отаман,

Над сумним Днiпром тихо стелиться туман.

Сонечко ось-ось вигляне з-за обрiю,

Як живим вернусь-то тебе засватаю...

 НА ПОЧАТОК

Я ШУКАЮ ТЕБЕ

Я шукаю тебе,

Дивлюсь у небо нiчне :

Може , ти -- десь там,

Де за життя нiколи

не судилось бути нам ?

Там тiльки ти - i я, удвох,

Але не тепер,

Там тiльки ти i я, але

Я ще не помер...

В небi зорi нiчнi

Холодно так мерехтять,

Я придумав пiснi,

Але їх нiхто нiколи

не буде спiвать,

Лиш тiльки ти - i я, удвох,

Але не тепер,

Лиш тiльки ти i я, але

Я ще не помер...

Вранцi сонце зiйде,

Осяє все навкруги,

Та нiхто i нiде

Нiколи не знайде

надгрiбки наших могил:

Лиш тiльки ти i я у смерть

Не вiрим удвох,

Лиш тiльки ти i я дiйдем

туди, куди кличе нас Бог...

НА ПОЧАТОК

Мій гетьман каже…

Мій гетьман каже, що

Я уже здоровий.

Мій гетьман каже, що

Кінь у мене новий.

А те, що правої ноги нема - то нічого,

Мій кінь мене пронесе крізь всі дороги.

Мій гетьман каже, що

Я уже нівроку.

Мій гетьман каже, що

У мене пильне око.

А те, що правого ока нема - то нічого,

Він дасть мені в поводирі джуру молодого.

Приспів:

Дике Поле, Великий Луг ,-

Всіяний кістками,

Скроплений сльозами,-

Я твій друг …

Мій гетьман каже, що

Вже турки за горою.

Мій гетьман каже, що

Вже пора до бою.

А те, що правої руки нема - то нічого,

Я й лівою рукою ще турка зрубаю не одного.

Приспів.

НА ПОЧАТОК

Червона рута - 2.

Трапилось те, що і мало бути:

Я не знайшла червоної рути.

Темної ночі я в лісі блукала,

А там не було, чого я шукала.

Приспів:

Ой, дана-дана, гей, дана-дана, гей,

Ой, дана-дана, гей, дана-дана, гей.

У темному лісі кругом сили злії :

Чорти, вурдалаки й русалки-повії,-

За руки мене, за ноги хапали,

Щоб я не знайшла, чого я шукала.

Приспів.

Я туди дійти хотіла,

Там, де мала цвісти рута,

Я її знайти хотіла,

Щоб з тобою разом бути.

Я не знала , що робити,

Я не знала, що зі мною,

Як над лісом пролітала

Чорна відьма із совою.

Приспів.

Кудись зникли зорі, кудись дівся місяць,

Гадюками корені переплелися,

Затерпла ніженька , натерла я другу,

Позаду болото, попереду - "пугу-пугу"…

Але коли завтра сонце зійде-

Знов я до тебе прийду.

Я вся твоя, якщо любиш - бери

Долю мою молоду.

Приспів.

НА ПОЧАТОК

КОЗАЦЬКА МЕЛОДIЯ

(слова Василя Симоненка)

Довго тужить сумна бандура

Про дiла у старiй сивинi,

I зовсiм невеселу зажуру

Навiває та пiсня менi.

Не мелодiя-эбурена рана,

Не слова-а безжальнi голки,

Тiльки бачу не синi лимани,

I не грiзнi козацькi полки,

А ввижається : там, понад шляхом,

На потоптанiй кiньми травi

Жирний ворон, мов чорна папаха

На козацькiй сидить головi...

А навкруг порубанi

Досинають сни,

I далеко бубони

Кличуть до вiйни.

Довго тужить сумна бандура

Про дiла у старiй сивинi,

I зовсiм невеселу зажуру

Навiває та пiсня менi.

НА ПОЧАТОК

МИ З ТОБОЮ ТАМ ПОБАЧИМОСЬ...

Знову захмарилось,

Знов буде гроза, Знову коні помчать вперед,

Допоки не зійшла роса.

Сонечко вигляне,

А всьому вже прийшов кінець,

Й лиш луна розносить степом

Стукіт хоробрих сердець.

ПРИСПІВ :

Ми з тобою там побачимось,

Де не буває горя, сліз,

Там зустріне нас бескрайній океан

І первозданний ліс.

Знову прийде весна,

Повернуться журавлі,

Але зів"ють вони

Гнізда на порожній землі.

Між Сходом і заходом

Знов натягнута струна,

Я зіграю на ній,-

Та кому станцювати нема.

Дзвони попадали

Зі спалених дзвіниць,

І не чути жайвора

Крізь каркання орлиць.

Сумно і холодно

Повіває вітерець,

Й лиш луна розносить степом

Стукіт наших сердець.

НА ПОЧАТОК

ДЗЕРКАЛО

День минувся, настала ніч,

Світ поринув в пітьму.

Не стулю я до ранку віч,

Я до ранку не спатиму.

Я згадаю, що було,

І чого не було,

Зазирну у минуле

Крізь дзеркальне скло.

ПРИСПІВ :

Там , в ньому бачу я себе,

Там мені двадцять один рік,

Там я весь сповнений надій

Неодружений чоловік.

Я не став, ким хотілося,

Але я не один,

Так життя закрутилося,

Що аж забув, чий я син.

Слава Богу, що без війни

Прожили ми цю мить,

Будуть в нас і свої сини,

Якщо Земля не згорить.

ПРИСПІВ :

Я маю гарне дзеркало,

В руки візьму його - холодно,

Правду показує, та не знаю я,

Звідки взялося воно ?

Мріяв я , що зустрінеться та,

Що наснилась колись,

Я не знаю, чи ти - це вона,

Але ти не журись.

Навіть гарна мелодія

Помирає без слів,

Якщо щось у житті не так,-

Значить я так захотів.

ПРИСПІВ :

Я маю гарне дзеркало,

В нього дивлюся на самоті,

Бачу там я в ньому чужого себе

Уперше й востаннє в житті.